Пасія: Торонто. Катедра св. Володумира 05. березня 2018 — Доповідь о. Миколая Сідорського


Для християнина час Великого Посту — сім тижнів перед Св. Пасхою, це час пошуку і надії на перемогу в боротьбі з великою духовною і моральною кризою, яка обгорнула сьогодні увесь світ.

Це повних сім тижнів, в яких дається нам ключ до сприйняття активної праці і участі в розумінні значення Великого Посту, який є весняною порою коли пробуджується і оживає душа у Христі Ісусі, коли здаємо духовні трудні іспити з праці у виконанні релігійних обов’язків кожного дня, особливо серед найближчих з якими доручив нам Господь жити.

Великий Піст є одночасно сполучений з нашою можливостю користуватися свободою вибору, на скільки ми є готові сприйняти виклик нашого часу, який проходить нині в досить жорстокому ламанні основних Божественних законів.

Щоб бути вільними, передовсім духовно, правдивої свободи треба вчитися і над нею працювати, щоб сприймати її, як закон даний Богом вже нашим прародичам у біблійному раю.

Не може людина наприклад професійно заграти на скрипці сонати Баха, коли вона не повчилася грати на цьому інструменті за допомогою тривалих і напружених занять.

Людина створена за образом Божим, не буде повністю вільна доки не навчиться користування свободою, а це потребує послуху, дисципліни, і самозречення, це завдання для нас всіх якщо свідомо рахуємо себе членами святої Христової Церкви, в навчанні якої називається подвигом, у нашому випадку Подвигом Великого Посту. Це важкий тягар душевний і тілесний, але також і великий привілей заслуженої радості, коли заблудла вівця повернрться до свойого стада 99 інших вівців, які на неї кожного дня очекували.

Наше життя підчас Великого Посту не обмежується лише їжою і питвом.

Важливість Великого Посту є сполучена з певними факторами для осягнення хоч частинно його мети, це:
– наше ставлення до людей серед яких з волі Божої приходиться жити, шоб себе захистити і когось не зневажити, просто не придбати нового ворога, бо мабуть ще лишилися старі порахунки та не настав наш час всепрощення і за ці дві неділі Велукого Посту, ще не знайшли дороги до дому Отця, як це вчинив Блудний Син вернудшись до батьківськокго дому, до родини.

Ми не є на самоті і разом з іншими має бути наша непохитна заява і свідчення про вартість і значення сім’ї, та традиційного, установленого з Божого поклику пошана подружжа i вартість християнської моралі у цьому сьогодні консумпційному світі, коли обдирають нас з вартості, які ми одержали від Господа, Котрий перетерпів за нас Страсті, щоб ми не були невільниками гріху також інших, часто чужих нам правил та законів, які є супротив нашої рідної Святої Церкви, яка биховує, навчає і провадить нас від народження, та до останнього зітхання своєю материнською любов’ю і піклуванням.

Якщо бажаємо зробити підсумок y великому скороченні значення Великого Посту це буде: покаяння, молитва, жертва, навчання прощення, і наше свідчення правди, якої навчає нас Свята Церква.

У Великому Пості треба звернути також особливу увагу на збільшення самоконтролі над нашим духовним відродженням — преображенням, щоб дати почесне місце Святим Таїнствам: Святої Сповіді і Покаяння та Святого Причастя, які є поживою для нашої душі, і небесним ліком, бо хвора душа породжує і недугу тілесну.

Маємо часто в наших парафіях і це не поодиноких нічим неоправдані звички, коли наші вірні майже не приймають участі в Святій Літургії, не сповідаються і не причащаються. Бувають Святі Літургії і це не поодиноки випадки, коли священик не має змоги вийти до вірних з чашою зі Святими Дарами, і виголости сакраментальне: “Зі страхом Божим вірою і любов’ю приступіть”.

Часто цю екстримальну ситуацію рятують наші маленькі діточки, які причащаються підчас святої Літургії, а коли вони повиростають, багато з них беруть не найкращі приклади від нас старших, і якщо ще вони не залишили Церкви, то також і не приймають участі у Святій Євхаристії. Бо не діти мають навчати батьків, а навпаки, батьки мають виховувати дітей не при Церкви, а в Церкві, щоб коли прийде час зміни нас, наш сьогодні маленький синочок, завтра буде вже дорослим сином, щоб він знав своє місце не тільки у Божому Храмі, але і в Святій Церкві в її повному значенні.

Ця духовна слабість не сталася сьогодні, а наростала на протязі довгих років, це болючі нас всіх справи, які не допомагають користати з духовної нашої скарбниці, ось маємо, що маємо.

Говорять, що моє яблуко, не падає під чужию яблиню. Нам всім є дійсно глибоко над чим задуматись, починаючи від себе через всі стадії життя парафіяльного включно з найвищим проводом. Говорять, яка управа — така держава. Тут не суд, ані також осуд, а реалія нашого церковного життя коли застав нас Ювілейний Рік століття нашої Української Правосланої Церкві в Канаді.

Які дарунок, яку подяку принесемо Главі Церкви — Спасителю за Його добродійства які Він на нас так щедро посилає. Але це вже інший акафісний спів і тема, яку треба глибоко передумати підчас Ювілейного Великого Посту, щоб Світле Христове Боскрсіння ми змогли чистим серцем славити. Однаково ж не можна тільки мінорнимий настрій бачити у всьому. Треба мати надію на кращу будучність, що наші пляни будуть реалізовані з Благословення і під проводом Основоположника нашої Святої Церкви – Спасителя, Який сказав, Збудую Мою Церкву і брами пекельні не заволодіють Нею.

Не можна бути тільки теплим, або індеферентним та шукати порятунку і контакту з Богом, благати Божої допомоги і захисту, щоб лихе і біда яка постигла людину, як найшвидше минуло, а потім даної підчас недуги обітниці подяки, забути і не додержати даного слова, це така свічка для святого угодника Божого, а цей огарок нехай буде і для злого. Добре мати всюди якусь запоруку, щоб почувати себе безпечним. Питання: — тільки на як довго? Ці подвійни стандарти життя нікого не оправдують.

Це великий гріх, коли людина не є паном свойого слова, свойого приречення. Треба в загальному також згадати, що маємо декотрих вірних, які сповідаються і причащаються один раз в році. Але чи цей один раз вистачить нам Божої Благодаті, цієї Небесної поживи на 365 днів, на цілий рік? Слава Богу і за це, а декотрі може взагалі не приступають до Святої чаші, можливе не тому, що вони якійся недовірки, а просто байдужні по справах їхнього релігійного життя. Бувають і такі, котрім вистачае і заспокоює Йорданська вода і осячення Пасхи на цілий рік. Під лежачий камінь вода не підийде.

Останніми роками Св. Сповідь міняє свій зміст, проходить певну трансформацію. Форма лишається ця сама, однаково ж зміст доповняється сучасними психологічними труднощами з якими бореться людина, нині час нас дуже швидко випереджує. Часто буває, що людина шукає поради і ліку не тільки в психолога, але у Свв. Сповіди і Причасті, прагне найти цілючий лік в духовній терапії. Ісус Христос говорить: Не бійся, тільки віруй … Віра твоя спасла тебе (Лк. 8,48).

Нині священику це новий виклик бути не тільки свідоком на Сповіди, але також порадником, помічником в пошуках найкращого ліку на душевну хворобу, бо душа, дух і тіло — це людина. Біль душевний буває дуже важкий, тут не в силі вилікуватися фізичною медициною.

Лік духовний для всіх один: віра, молитва, Святі таїнства. Нехай кожний сам дасть собі відповідь, що життя у Христі і з Христом є дуже складна і нелегка справа нашої духовності. Тут нема загальної відповідальности, але особиста, персональна, для кожного з нас. За свої гріхи кожний сам відповідатиме перед Богом.

Вірянин, який вирішив прийти до Святої Сповіді і покаятися при свідкові-духовнику промовляючи слова: “Каюся у всіх своїх гріхах”, після молитви прощення — за своє минуле в житті, у якому могло бути по різному, знову стається членом Церковної повноти, яка є у Христі. Зодягається він у духовний світлий одяг, який даний був у Святому Хрещенні, на якому ще до моменту покаяння могли бути забруднення і нечистота. Одержав він чистий одяг, щоб прийняти Святе Причастя, найбільшу таємницю цього світу — Тіло і Кров Христову — Святу Євхаристію.

Кожна Свята Сповідь це акт добровільного відречення від недоліків, та гріхів проти Божих постанов. Прощення гріхів, це є певний акт духовного кредиту, запоруки від Христа котрий нам прощає і це довір’я треба оправдати. Інакше буде воно пустомовством і духовним лінивством, тоді гріх, породжує новий гріх.

Для прощення гріхів треба додержуватися певних умов, а це звернення Христа до кожного з нас:

Якщо людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Отець Небесний ( Мф. 6: 14 21).

Гнівайтесь та не грішить. Нехай не зайде сонце у гніві вашому”. ( Еф. 4,26).

Нелегко сказати від щирого серця: “Прости брате, прости сестро”, але тут маємо запоруку нашого Спасителя:

Я перебиватиму з вами повсякчасно до кінця віку. (Мф.28,20), де Христос там вічність.

Коли ми доручимо наше земне так швидко минаюче життя Спасителю, воно буде проходити у любові до Бога і ближнього, буде мати свою вартість, коли зупинимося на етапі переходу від тлінного в нетлінне, від земного до вічного.

Це нам не докір, а реалія, яки ми повинні вирішувати особливо підчас Великого Посту.

Стараймося, у цей благословенний час, який дарує нам Свята Церква, час Святої Чотиридесятниці і Страсного Тижня озброїти себе силою Святого Духа, щоб перемагати нашу слабість, та направити наші стопи на дорогу покаяння, яка веде до Христа, бо там Спаситель очекує нас з простягнутими руками та промовляє : “Прийдіть до мене всі струджені та обтяжені, І я вас заспокою” (Мф 11,28).

Перетерпівший на за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. Амінь!

— о. Миколай Сідорський

Пасія: Торонто. Катедра св. Володумира 05. березня 2018 — Доповідь о. Миколая Сідорського


Для християнина час Великого Посту — сім тижнів перед Св. Пасхою, це час пошуку і надії на перемогу в боротьбі з великою духовною і моральною кризою, яка обгорнула сьогодні увесь світ.

Це повних сім тижнів, в яких дається нам ключ до сприйняття активної праці і участі в розумінні значення Великого Посту, який є весняною порою коли пробуджується і оживає душа у Христі Ісусі, коли здаємо духовні трудні іспити з праці у виконанні релігійних обов’язків кожного дня, особливо серед найближчих з якими доручив нам Господь жити.

Великий Піст є одночасно сполучений з нашою можливостю користуватися свободою вибору, на скільки ми є готові сприйняти виклик нашого часу, який проходить нині в досить жорстокому ламанні основних Божественних законів.

Щоб бути вільними, передовсім духовно, правдивої свободи треба вчитися і над нею працювати, щоб сприймати її, як закон даний Богом вже нашим прародичам у біблійному раю.

Не може людина наприклад професійно заграти на скрипці сонати Баха, коли вона не повчилася грати на цьому інструменті за допомогою тривалих і напружених занять.

Людина створена за образом Божим, не буде повністю вільна доки не навчиться користування свободою, а це потребує послуху, дисципліни, і самозречення, це завдання для нас всіх якщо свідомо рахуємо себе членами святої Христової Церкви, в навчанні якої називається подвигом, у нашому випадку Подвигом Великого Посту. Це важкий тягар душевний і тілесний, але також і великий привілей заслуженої радості, коли заблудла вівця повернрться до свойого стада 99 інших вівців, які на неї кожного дня очекували.

Наше життя підчас Великого Посту не обмежується лише їжою і питвом.

Важливість Великого Посту є сполучена з певними факторами для осягнення хоч частинно його мети, це:
– наше ставлення до людей серед яких з волі Божої приходиться жити, шоб себе захистити і когось не зневажити, просто не придбати нового ворога, бо мабуть ще лишилися старі порахунки та не настав наш час всепрощення і за ці дві неділі Велукого Посту, ще не знайшли дороги до дому Отця, як це вчинив Блудний Син вернудшись до батьківськокго дому, до родини.

Ми не є на самоті і разом з іншими має бути наша непохитна заява і свідчення про вартість і значення сім’ї, та традиційного, установленого з Божого поклику пошана подружжа i вартість християнської моралі у цьому сьогодні консумпційному світі, коли обдирають нас з вартості, які ми одержали від Господа, Котрий перетерпів за нас Страсті, щоб ми не були невільниками гріху також інших, часто чужих нам правил та законів, які є супротив нашої рідної Святої Церкви, яка биховує, навчає і провадить нас від народження, та до останнього зітхання своєю материнською любов’ю і піклуванням.

Якщо бажаємо зробити підсумок y великому скороченні значення Великого Посту це буде: покаяння, молитва, жертва, навчання прощення, і наше свідчення правди, якої навчає нас Свята Церква.

У Великому Пості треба звернути також особливу увагу на збільшення самоконтролі над нашим духовним відродженням — преображенням, щоб дати почесне місце Святим Таїнствам: Святої Сповіді і Покаяння та Святого Причастя, які є поживою для нашої душі, і небесним ліком, бо хвора душа породжує і недугу тілесну.

Маємо часто в наших парафіях і це не поодиноких нічим неоправдані звички, коли наші вірні майже не приймають участі в Святій Літургії, не сповідаються і не причащаються. Бувають Святі Літургії і це не поодиноки випадки, коли священик не має змоги вийти до вірних з чашою зі Святими Дарами, і виголости сакраментальне: “Зі страхом Божим вірою і любов’ю приступіть”.

Часто цю екстримальну ситуацію рятують наші маленькі діточки, які причащаються підчас святої Літургії, а коли вони повиростають, багато з них беруть не найкращі приклади від нас старших, і якщо ще вони не залишили Церкви, то також і не приймають участі у Святій Євхаристії. Бо не діти мають навчати батьків, а навпаки, батьки мають виховувати дітей не при Церкви, а в Церкві, щоб коли прийде час зміни нас, наш сьогодні маленький синочок, завтра буде вже дорослим сином, щоб він знав своє місце не тільки у Божому Храмі, але і в Святій Церкві в її повному значенні.

Ця духовна слабість не сталася сьогодні, а наростала на протязі довгих років, це болючі нас всіх справи, які не допомагають користати з духовної нашої скарбниці, ось маємо, що маємо.

Говорять, що моє яблуко, не падає під чужию яблиню. Нам всім є дійсно глибоко над чим задуматись, починаючи від себе через всі стадії життя парафіяльного включно з найвищим проводом. Говорять, яка управа — така держава. Тут не суд, ані також осуд, а реалія нашого церковного життя коли застав нас Ювілейний Рік століття нашої Української Правосланої Церкві в Канаді.

Які дарунок, яку подяку принесемо Главі Церкви — Спасителю за Його добродійства які Він на нас так щедро посилає. Але це вже інший акафісний спів і тема, яку треба глибоко передумати підчас Ювілейного Великого Посту, щоб Світле Христове Боскрсіння ми змогли чистим серцем славити. Однаково ж не можна тільки мінорнимий настрій бачити у всьому. Треба мати надію на кращу будучність, що наші пляни будуть реалізовані з Благословення і під проводом Основоположника нашої Святої Церкви – Спасителя, Який сказав, Збудую Мою Церкву і брами пекельні не заволодіють Нею.

Не можна бути тільки теплим, або індеферентним та шукати порятунку і контакту з Богом, благати Божої допомоги і захисту, щоб лихе і біда яка постигла людину, як найшвидше минуло, а потім даної підчас недуги обітниці подяки, забути і не додержати даного слова, це така свічка для святого угодника Божого, а цей огарок нехай буде і для злого. Добре мати всюди якусь запоруку, щоб почувати себе безпечним. Питання: — тільки на як довго? Ці подвійни стандарти життя нікого не оправдують.

Це великий гріх, коли людина не є паном свойого слова, свойого приречення. Треба в загальному також згадати, що маємо декотрих вірних, які сповідаються і причащаються один раз в році. Але чи цей один раз вистачить нам Божої Благодаті, цієї Небесної поживи на 365 днів, на цілий рік? Слава Богу і за це, а декотрі може взагалі не приступають до Святої чаші, можливе не тому, що вони якійся недовірки, а просто байдужні по справах їхнього релігійного життя. Бувають і такі, котрім вистачае і заспокоює Йорданська вода і осячення Пасхи на цілий рік. Під лежачий камінь вода не підийде.

Останніми роками Св. Сповідь міняє свій зміст, проходить певну трансформацію. Форма лишається ця сама, однаково ж зміст доповняється сучасними психологічними труднощами з якими бореться людина, нині час нас дуже швидко випереджує. Часто буває, що людина шукає поради і ліку не тільки в психолога, але у Свв. Сповіди і Причасті, прагне найти цілючий лік в духовній терапії. Ісус Христос говорить: Не бійся, тільки віруй … Віра твоя спасла тебе (Лк. 8,48).

Нині священику це новий виклик бути не тільки свідоком на Сповіди, але також порадником, помічником в пошуках найкращого ліку на душевну хворобу, бо душа, дух і тіло — це людина. Біль душевний буває дуже важкий, тут не в силі вилікуватися фізичною медициною.

Лік духовний для всіх один: віра, молитва, Святі таїнства. Нехай кожний сам дасть собі відповідь, що життя у Христі і з Христом є дуже складна і нелегка справа нашої духовності. Тут нема загальної відповідальности, але особиста, персональна, для кожного з нас. За свої гріхи кожний сам відповідатиме перед Богом.

Вірянин, який вирішив прийти до Святої Сповіді і покаятися при свідкові-духовнику промовляючи слова: “Каюся у всіх своїх гріхах”, після молитви прощення — за своє минуле в житті, у якому могло бути по різному, знову стається членом Церковної повноти, яка є у Христі. Зодягається він у духовний світлий одяг, який даний був у Святому Хрещенні, на якому ще до моменту покаяння могли бути забруднення і нечистота. Одержав він чистий одяг, щоб прийняти Святе Причастя, найбільшу таємницю цього світу — Тіло і Кров Христову — Святу Євхаристію.

Кожна Свята Сповідь це акт добровільного відречення від недоліків, та гріхів проти Божих постанов. Прощення гріхів, це є певний акт духовного кредиту, запоруки від Христа котрий нам прощає і це довір’я треба оправдати. Інакше буде воно пустомовством і духовним лінивством, тоді гріх, породжує новий гріх.

Для прощення гріхів треба додержуватися певних умов, а це звернення Христа до кожного з нас:

Якщо людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам ваш Отець Небесний ( Мф. 6: 14 21).

Гнівайтесь та не грішить. Нехай не зайде сонце у гніві вашому”. ( Еф. 4,26).

Нелегко сказати від щирого серця: “Прости брате, прости сестро”, але тут маємо запоруку нашого Спасителя:

Я перебиватиму з вами повсякчасно до кінця віку. (Мф.28,20), де Христос там вічність.

Коли ми доручимо наше земне так швидко минаюче життя Спасителю, воно буде проходити у любові до Бога і ближнього, буде мати свою вартість, коли зупинимося на етапі переходу від тлінного в нетлінне, від земного до вічного.

Це нам не докір, а реалія, яки ми повинні вирішувати особливо підчас Великого Посту.

Стараймося, у цей благословенний час, який дарує нам Свята Церква, час Святої Чотиридесятниці і Страсного Тижня озброїти себе силою Святого Духа, щоб перемагати нашу слабість, та направити наші стопи на дорогу покаяння, яка веде до Христа, бо там Спаситель очекує нас з простягнутими руками та промовляє : “Прийдіть до мене всі струджені та обтяжені, І я вас заспокою” (Мф 11,28).

Перетерпівший на за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас грішних. Амінь!

— о. Миколай Сідорський

Гамільтонський Деканат: Великопостні Богослуження — Пасії

uocc_east_Lenten-Services-Crucifix

Неділя, 4 березня, 2018 — о 5 год. пополудні

  • Проповідь: Митрофорний Протоієрей Василь Макаренко
  • Доповідь: Ієрей Мирослав Шмигельський

Храм св. Юрія
19 Ontario St.
Grimsby, ON L3M 3G8

Неділя, 11 березня, — о 5 год. пополудні

  • Проповідь: Ієрей Михайло Пограничний
  • Доповідь: Митрофорний Протоієрей Василь Макаренко

Храм св. Юрія
8 Augusta Ave.
St. Catharines, ON L2M 5R2
Web: www.uocofsaintgeorge.org

Неділя, 18 березня, 2018 — о 5 год. пополудні

  • Проповідь: Ієрей Мирослав Шмигельський
  • Доповідь: Протоієрей Григорій Мельник

Собор св. Володимира
855 Barton St. East,
Hamilton, ON L8L 3B4
Web: www.stvladshamilton.com

Неділя, 25 березня, 2018 — о 5 год. пополудні

  • Проповідь: Протоієрей Григорій Мельник
  • Доповідь: Ієрей Михайло Пограничний

Храм Святої Софії — Премудрості Божої
154 King St. North
Waterloo, ON N2J 2Y2
Web: sophiachurch.ca

Hamilton Deanery: Great Lent Mission Services Schedule — Passia

uocc_east_Lenten-Services-Crucifix

Sunday, March 4, 2018 — 5:00pm

  • Homily: Rt. Rev. Mitred Archpriest Wasyl (William) Makarenko
  • Lecture: Rev. Fr. Myroslaw Shmyhelskyy

Ukrainian Orthodox Church of St. George
19 Ontario St.
Grimsby, ON L3M 3G8

Sunday, March 11, 2018 — 5:00pm

  • Homily: Rev. Fr. Michael Pograniczny
  • Lecture: Rt. Rev. Mitred Archpriest Wasyl (William) Makarenko

Ukrainian Orthodox Church of St. George
8 Augusta Ave.
St. Catharines, ON L2M 5R2
Web: www.uocofsaintgeorge.org

Sunday, March 18, 2018 — 5:00pm

  • Homily: Rev. Fr. Myroslaw Shmyhelskyy
  • Lecture: Rt. Rev. Father Gregory J. Mielnik

Ukrainian Orthodox Sobor of St. Vladimir
855 Barton St. East,
Hamilton, ON L8L 3B4
Web: www.stvladshamilton.com

Sunday, March 25, 2018 — 5:00pm

  • Homily: Rt. Rev. Father Gregory J. Mielnik
  • Lecture: Rev. Fr. Michael Pograniczny

Ukrainian Orthodox Church of St. Sophia
154 King St. North
Waterloo, ON N2J 2Y2
Web: sophiachurch.ca

Lenten Family Retreat: Saturday, March 3rd — St. Anne’s Parish, Scarborough

Presentations:

“Snapchat, Instagram, and God”
This interactive talk by Yuri Hladio will address issues of identity by contrasting social media as a means of creating an identity and the true identity which is only discovered in Christ.

“The Liturgy before the Liturgy”
One of the priests will demonstrate and explain the symbolism and meaning of the “Proskomidia,” the preparation of the Bread and Wine which the priest performs before the public part of the Liturgy begins.

Schedule:

2:00 PM Welcome
2:15 PM 1st Session
3:00 PM Break
3:15 PM 2nd Session
4:00 PM Break
4:15 PM “Ask the Priest”
5:00 PM Vespers

The Retreat is open to youth from grade 4 and older as well as their parents. Groups will be organized according to age.

To register, or for more information, please contact Fr. Bohdan Hladio at youth@uocceast.ca, or 905-433-5577.

St. Anne’s Ukrainian Orthodox Church
525 Morrish Rd.
Scarborough, ON

Lenten Family Retreat: Saturday, March 3rd — St. Anne’s Parish, Scarborough

Presentations:

“Snapchat, Instagram, and God”
This interactive talk by Yuri Hladio will address issues of identity by contrasting social media as a means of creating an identity and the true identity which is only discovered in Christ.

“The Liturgy before the Liturgy”
One of the priests will demonstrate and explain the symbolism and meaning of the “Proskomidia,” the preparation of the Bread and Wine which the priest performs before the public part of the Liturgy begins.

Schedule:

2:00 PM Welcome
2:15 PM 1st Session
3:00 PM Break
3:15 PM 2nd Session
4:00 PM Break
4:15 PM “Ask the Priest”
5:00 PM Vespers

The Retreat is open to youth from grade 4 and older as well as their parents. Groups will be organized according to age.

To register, or for more information, please contact Fr. Bohdan Hladio at youth@uocceast.ca, or 905-433-5577.

St. Anne’s Ukrainian Orthodox Church
525 Morrish Rd.
Scarborough, ON

Торонтонський Деканат — Порядок Місійно-Постових Відправ на 2018-ий рік

uocc_east_Lenten-Services-Crucifix

неділя 18-го лютого – 6:00 год. веч. — Неділя Сиропусна — Вечірня “Прощення”

— Собор св. Димитрія, Етобико



понеділок 19-го лютого – 6:00 год. веч — Покаянний Канон прп. Андрія Критського

— Катедра св. Володимира, Торонто



вівторок 20-го лютого – 6:00 год. веч. — Покаянний Канон прп. Андрія Критського

— Церква св. Анни, Скарборо



середа 21-го лютого – 6:00 год. веч. — Покаянний Канон прп. Андрія Критського

— Церква св. Андрія, Ню Торонто



четвер 22-го лютого – 6:00 год. веч. — Покаянний Канон прп. Андрія Критського

— Собор св. Димитрія, Етобико



неділя 25-го лютого – 7:00 год. веч. — 1-ша Неділя Великого Посту — “Православ’я”

— Chapel of Trinity College, University of Toronto – 6 Hoskin Avenue, Toronto, ON



неділя 4-го березня – 6:00 год. веч. — 2-га Неділя Великого Посту — Пассія

— Катедра св. Володимира, Торонто



неділя 11-го березня – 6:00 год. веч. — 3-тя Неділя Великого Посту — Пассія

— Церква св. Михаїла, Брадфорд



неділя 18-го березня – 6:00 год. веч. — 4-та Неділя Великого Посту — Пассія

— Собор св. Димитрія, Етобико



п’ятниця 23-го березня – 6:00 год. веч. — Чин Таїнства Єлеосвячення

— (Маслосвяття або Єлеопомазання) — Катедра св. Володимира, Торонто



неділя 25-го березня – 6:00 год. веч. — 5-та Неділя Великого Посту — Пассія

— Церква св. Андрія, Ню Торонто



п’ятниця 30-го березня – 8:30 год. ранку — Говіння Духовенства Східньої Єпархії

— Катедра св. Володимира, Торонто



неділя 1-го квітня – 6:00 год. веч. — Вербна Неділя — Пассія

— Церква св. Анни, Скарборо

Toronto Deanery — Lenten / Mission Services, 2018

uocc_east_Lenten-Services-Crucifix

Sunday Feb. 18th – 6:00p.m. — Cheesefare Sunday — Forgiveness Vespers

— St. Demetrius Sobor, Etobicoke



Monday Feb. 19th – 6:00p.m. — Great Canon of St. Andrew of Crete

— St. Volodymyr Cathedral, Toronto



Tuesday Feb. 20th – 6:00p.m. — Great Canon of St. Andrew of Crete

— St. Anne’s parish, Scarborough



Wednesday Feb. 21st – 6:00p.m. — Great Canon of St. Andrew of Crete

— St. Andrew’s parish, Toronto



Thursday Feb. 22nd – 6:00p.m. — Great Canon of St. Andrew of Crete

— St. Demetrius Sobor, Etobicoke



Sunday Feb. 25th – 7:00p.m. — 1st Sunday of the Great Fast — “The Triumph of Orthodoxy”

— Chapel of Trinity College, University of Toronto – 6 Hoskin Avenue, Toronto, ON



Sunday March 4th – 6:00p.m. — 2nd Sunday of the Great Fast — Passia

— Cathedral of St. Volodymyr, Toronto



Sunday March 11th – 6:00p.m. — 3rd Sunday of the Great Fast — Passia

— Archangel Michael parish, Bradford



Sunday March 18th – 6:00p.m. — 4th Sunday of the Great Fast — Passia

— St. Demetrius Sobor, Etobicoke



Friday March 23rd – 6:00p.m. — Office of the Holy Oil (Euchelaion)

— Cathedral of St. Volodymyr, Toronto



Sunday March 25th – 6:00p.m. — 5th Sunday of the Great Fast — Passia

— St. Andrew’s parish, Toronto



Friday March 30th – 8:30a.m. — Holy Confession/Communion of the Eparchy Clergy

— Cathedral of St. Volodymyr, Toronto



Sunday April 1st – 6:00p.m. — Palm Sunday — Passia

— St. Anne’s parish, Scarborough

Time and Despondency — Lecture and Book Presentation: Wednesday, Feb. 28th, 7:00pm — St. John the Baptist parish, Oshawa


Idleness. Apathy. Restlessness. Procrastination. These are symptoms of what early Christian theologians called despondency (acedia), a spiritual sickness rooted in a lack of care or effort. A condition as old as the ancients, despondency thrives in today’s culture of leisure, anxiety, and digital distraction.

Time and Despondency is a penetrating synthesis of ancient theology, spiritual memoir, and self-help practicality. It envisions despondency as the extension of a broken relationship with the experience of time. Driven by the fear of death and the anxiety of living, despondency drives us to abandon the present moment, forsaking the only temporal realm in which we have true fellowship with Christ. The remedies offered by time-honoured Christian thinkers for this predicament constitute not only an antidote to despondency but also stepping stones back to the present moment. In regaining the sacredness of time, we re-encounter the Resurrection of Christ in the dark and restless moments of our lives.

Dr. Nicole Roccas has been researching and writing about time from both a historical and theological perspective for nearly ten years. In addition to being an editor at the Writer’s Loom (www.thewritersloom.com), she lectures at the Orthodox School of Theology at Trinity College (Toronto). You can find more of her writing on her Ancient Faith podcast and blog, Time Eternal, and her website (www.nicoleroccas.com). Nicole has a PhD in European History from the University of Cincinnati.

Dr. Roccas’ presentation will begin at 7 PM.

Copies of her book will be available for purchase.

There is no charge for the event, but freewill donations will be accepted.

For more information please contact Fr. Bohdan Hladio at 905-433-5577 or bhladio@sympatico.ca

Everyone is Welcome!

Time and Despondency — Lecture and Book Presentation: Wednesday, Feb. 28th, 7:00pm — St. John the Baptist parish, Oshawa


Idleness. Apathy. Restlessness. Procrastination. These are symptoms of what early Christian theologians called despondency (acedia), a spiritual sickness rooted in a lack of care or effort. A condition as old as the ancients, despondency thrives in today’s culture of leisure, anxiety, and digital distraction.

Time and Despondency is a penetrating synthesis of ancient theology, spiritual memoir, and self-help practicality. It envisions despondency as the extension of a broken relationship with the experience of time. Driven by the fear of death and the anxiety of living, despondency drives us to abandon the present moment, forsaking the only temporal realm in which we have true fellowship with Christ. The remedies offered by time-honoured Christian thinkers for this predicament constitute not only an antidote to despondency but also stepping stones back to the present moment. In regaining the sacredness of time, we re-encounter the Resurrection of Christ in the dark and restless moments of our lives.

Dr. Nicole Roccas has been researching and writing about time from both a historical and theological perspective for nearly ten years. In addition to being an editor at the Writer’s Loom (www.thewritersloom.com), she lectures at the Orthodox School of Theology at Trinity College (Toronto). You can find more of her writing on her Ancient Faith podcast and blog, Time Eternal, and her website (www.nicoleroccas.com). Nicole has a PhD in European History from the University of Cincinnati.

Dr. Roccas’ presentation will begin at 7 PM.

Copies of her book will be available for purchase.

There is no charge for the event, but freewill donations will be accepted.

For more information please contact Fr. Bohdan Hladio at 905-433-5577 or bhladio@sympatico.ca

Everyone is Welcome!