«Не кидати слова на вітер» — Милостиня

— о.Протоієрей Богдан Гладьо

вересень 2008 р.Б.

У 6-му розділі Євангелії від євангелиста Матвія, Ісус навчає нас про молитву, постування і милостиню. Цих три фундаментальних чесноти по собі створюють незламну і взаємодіючу трійцю. Наприклад, ми інколи молимось, але виглядає, що нічого з того немає. Чому? Без посту і милостині наша молитва не є почута.

“А Корнилій сказав: ‘Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев’ятій годині молився я в домі своїм. І ото перед мене став муж у блискучій одежі і сказав: Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися…’ ” [Дії 10:30].

Слово милостиня — це переклад з грецького eleomousini, що означає діла милостині, або харитативні вчинки. Корінь слова eleos може бути перекладено ще як «міцна, непохитна любов». Це вияв як і Божої любови, милості до нас, так само як і ми повинні проявляти нашу любов і люб’язність до свого сусіда.

“Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний”. [Лк. 6:36].

Вчинити милостиню, це значить щось жертвувати,щось дати. Що ми можемо дати? Кому? Скільки ми повинні давати? Як ми повинні давати? Переважно милостиня чи діла милосердя скеровані на допомогу бідним і/або на підтримку Церкви.

Люди, зазвичай, асоціюють милостиню з матеріяльними дарами. Це включає грошові пожертви (фінансова підтримка для бідних, Церкви, харитативних організацій тощо) матеріяльні вироби (тобто продукти харчування, будівельні матеріяли, меблі) або здібності (бухгалтерство, будівництво чи будь який інший хист, який можна застосувати на добро бідних чи Церкви).

Якщо грошова пожертва скерована на один аспект нашого милосердя, тоді скільки ж ми повинні дати? Біблійна норма становить 10 відсотків. Ця біблійна десятина [Вих. 14:18-20, 28:22; Лев. 27:30-33; Мт. 23:23] була назначена Богом на підтримку храму і бідних. Хіба що ми самі убогі, тоді повинні дати одну частину з десятини на підтримку Церкви і другу на підтримку бідних. Теоретично, наша підтримка для бідних буде дана, де можливо через церковні організації (важливо пам’ятати, що донедавна доглядати за бідними це була майже виключно відповідальність Церкви).

Багато людей можуть реагувати кажучи: «Отче, але ж мені заледве вистачає для себе на прожиток! Я не в силі дати 10 відсотків зі свойого прибутку!» Було б краще, якби пам’ятали як сказав Ісус, що «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!», Він закінчив думку, що «…можливе все Богові». Дуже прямо про це застерігає Св. Василій Великий:

«Той хто не годує бідного, той буде годувати вогні пекельні».

К.С. Лувіс у книзі Просте Християнство пише:

«Милостиня убогим — це невід’ємна частина християнської моралі… Я не вірю, що можна визначати скільки ми повинні дати… єдине безпечне правило є дати більше ніж можемо від себе відняти. Іншими словами, якщо наші витрати на блага, розкоші, розваги тощо нарівні загальних середтих, що мають той самий прибуток як і ми, то ми мабуть віддаємо замало. Якщо наша харитативність не утруднює нас, то я повинен сказати, що замала вона. Повинні бути речі, які ми любили б робити, але не можемо, бо наші харитативні витрати виключають їх… Для багатьох з нас велика перешкода лежить не в нашому розкішному житті чи в бажанні мати більше грошей, а в нашому страху — страху перед непевністю. Це повинно вважатися як спокуса.»

Приклад, який подає нам Ісус у Євангелії — це бідна вдова, дві лепти котроївартували більше аніж всі дари багатих. Вона жертвувала зі своєї бідності, в той час як багаті дали, з лишка свого. [Лк. 21:1-4]

Як ми маємо давати? Відповідь Євангелії на це така—скромно і ненав’язливo.

«Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас: а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що нанебі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях,щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, — хай незнатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно». [Мт.6:1-4]

Християнство має цінність для нас постільки поскільки воно нам коштує. Підтримка церкви і вбогого не до вибору для християна. Але ми завжди мусимо робити добрі речі на благо діла—з любові до Бога і ближнього, а не ради хвалькуватості, егоїзму, гордості чи бажання визнання.

«Не спожитий тобою хліб, це хліб для голодного. Одяг, який висить у твоїм гардеробі — це одяг для нагого. Черевики, котрих ти не носиш, це черевики для босого. Гроші, відкладені, це гроші для бідного. Не здійснені харитативні вчинки, це заподіяні тобою несправедливості»
— Св. Василій Великий