LXXXVIІ • Ч.9 вересень 2010 • September 2010 No.9 • LXXXVII

Релігійне виховання починається в родині

— Його Преосвященство, Єпископ АНДРІЙ

Всі ми тепер стурбовані проблемою виховання молоді та особливо непокоїть нас релігійне виховання, адже бачимо, як усе занедбано.

В основу людського життя Творець-Бог поклав родину. Він визначив для родини певні обов’язки, основою яких є турбота. Природний інстинкт підказує батькам піклуватися про своїх дітей, виховувати їх до повноліття, щоб вони далі самостійно продовжували своє життя на землі.

Людина є найвищим і найбільш досконалим створінням Божим. В основу виховання людини входить пізнання свого Бога-Творця та усвідомлення мети людського життя на землі—спасіння своєї душі й здобуття вічного щастя. Таким чином, релігійне виховання — це є пізнання і плекання світогляду людини на основі Божого Закону. Це є виховання і розвиток волі і характеру людини-християнина.

Християнське виховання починається з перших днів народження дитини. Коли дитина починає спостерігати, вона починає вчитися. Вона вчиться тому, що бачить, що чує. Педагоги стверджують, що людина найбільше вчиться впродовж перших десяти років свого життя. Це час, коли в дитини формуються всі відчуття. Вона вчиться розрізняти добро і зло, а це означає, що вона починає вчитися релігії. Розуміння і засвоєння всіх християнських чеснот починається саме у цьому віці.

Для дитини її батьки є найкращим прикладом для наслідування. Дитина повністю покладається на опіку і заступництво від всіх небезпек на маму. Вона беззастережно вірить своїм батькам. Тому релігійні переконання і приклад релігійного життя батька і матері неодмінно передаються дитині.

Віра в Бога і пошана до Церкви сприймається дитиною так, як вона розуміє своєю дитячою наївністю і простотою. Моральні і духовні цінності, якими живуть батьки у щоденному житті, у стосунках між собою і своїм оточенням передаються у світогляд і характер дитини. Чесність і справедливість домашнього родинного оточення є колискою християнського характеру дитини.

Значний вплив на релігійне виховання дитини має атмосфера, яка панує вдомі. Образи і хрест, свята вода, лампада і молитви… З ними в уяві дитини пов’язується перше пізнання Бога. У дитини виховується почуття пошани до Бога і прославлення Його.

Очевидно, що сучасні мешкання, де не вшановуються ікони, де їх немає взагалі, не матимуть впливу на формування християнського світогляду, не кажучи вже про різні вечірки і гостини, на яких старші не стримуються ні в поведінці, ні в розмовах. Хоч діти малі, і, здавалося б, нічого не розуміють, але все, що вони чують і бачать, сильно відбивається на їх вихованні.

Другим важливим чинником у домашньому релігійному вихованні є участь батьків у церковному житті. Коли батьки віруючі, кожної неділі на літургії, то вони спочатку приносять, а пізніше приводять з собою дітей до церкви. Дитина від немовляти вростає в церковне життя. В нашій Церкві ми причащаємо дітей від моменту хрещення, і це вже дає дитині відчуття приналежності до Церкви. Коли ж самі батьки мало ходять до церкви, то навряд чи вони зможуть виховати дітей релігійими і виплекати в них любов до Церкви. Тому, коли бачимо відчуження молоді від Церкви, то це свідчить, що вони не мали доброго прикладу для наслідування.

Мусимо також усвідомлювати, що оточення людини має певний вплив на формування і розвиток особистості, особливо в дитячі та юнацькі роки. Сучасні вчителі мають різні світогляди і вони по-різному впливають на молодь. Однак, коли закладено міцний світоглядний релігійний фундамент в родині, діти, переживши роки блукання юного віку, стануть такими, якими вони були виховані в християнській родині. Діти з християнським світоглядом будуть з батьками і Церквою, а діти, які не отримали належного виховання в родині, будуть довго блукати манівцями і дай їм, Боже, вийти туди, де «дорога, істина і життя».

Батькам про дитячу сповідь

Звичайно, батьки, що регулярно відвідують храм, добре знають, що дітей сповідають з 7-ми річного віку, а менших причащають без сповіді. Але не всі, можливо, розуміють, що дуже важливо перед причастям малюка 2-3 років піднести до священика під благословення.

Не нехтуйте цим — дитяча душа благодатно вбирає все те з чим поєднується в храмі — ікони, піснеспіви, свічки, дзвони; дитина запам’ятає і священика, його руку, що благословляє. Згадаймо, коли до Христа припровадили дітей, Він нічого не говорив їм, просто поклав на голову їм руку і благословив, звертаючись при цьому не до розуму, ще закритого для слів, а до серця.

Взагалі дитину треба частіше приносити до храму, знаходячись там з нею стільки, скільки вона витримує. І вдома добре разом з нею запалювати свічки, звертатися поглядом і молитвою до ікон. Все це разом, за тривалими спостереженнями, глибоко фіксується в дитячій душі і зберігається там все життя. Добре, якщо маленька дитина причащається часто — це її злиття з Богом.

В 4-5 років дитину також можна не сповідати, але якщо вона розуміє, що робить погано, усвідомлює свою провину перед тими, кого образила, то дуже корисно скерувати її до священика, щоб побесідував з нею, зауважив, якщо треба, щось порадив. Це дуже розвиває дитину в духовному відношенні.

З-7 років дитина зобов’язана сповідатися. Це дуже важливий етап в її духовному розвитку, і дуже відповідальний для батьків. Саме батьки повинні створити в родині особливу атмосферу навколо Причастя. День Причастя повинен бути для дитини радісним і урочистим, вона повинна почувати себе іменинником. Якщо дитина виявляє небажання, постарайтесь розібратися самі спокійно і серйозно в причинах такого небажання: вони можуть бути достатньо глибокими, можливо потрібна чисто сердечна сповідь батьків, всієї родини.

Постити дитина повинна по мірі сил. Наприклад, перед Причастям можна відмовитися на 2-3 дні від телевізора і комп’ютерних ігор.

Для підлітка, що веде уважне духовне життя важливо знайти постійного духівника-священика, що знає його родину, і якому дитина довіряє, котрий в цьому випадку зможе з великою користю керувати духовним життям. Важливо при цьому, щоб поряд із сповіддю, причастям і навчанням в суботній чи недільній школі, відповідною була і атмосфера в родині.

Батьки повинні не забувати про духовну освіту сина чи доньки вдома: добре, якщо ви зможете налагодити читання тих чи інших духовних книг, будете разом молитися, хоча б увечері, і навіть, можливо, також разом почитаєте акафіст або заспіваєте щось із духовних пісне-співів.

Важливо створити в домівці атмосферу церковності: взаємної уваги, чистоти, порядку, молитовності. Багато підлітків прагнуть вести щоденник, і якщо у вашої дитини є таке прагнення, нехай за вашою порадою він буде духовним (запис вражень від прочитаних книг, цікавих думок з почутих проповідей, запис настанов духівника, власних роздумів тощо). Це принесе дитині величезну користь, передусім в тому, що сповідь її стане повнішою, глибшою.

Знайдіть час на призадуму — Вона є джерелом сили.
Знайдіть час на читання — Воно є джерелом мудрості.
Знайдіть час на молитву — Вона є най могутнішою силою на землі.
Знайдіть час на любов до інших, щоб і Вас любили, бо любов є Богом даний привілей.
Знайдіть час на милосердя — бо воно є ключем до неба.
— Роман Іваницький