Послання Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України з нагоди пам’яті 80-х роковин Голодомору
Преподобним отцям та усім вірним Українськoї Православнoї Церкви поза межами України в Північній та Південній Америці, Європі, Австралії та Новій Зеландії з нагоди пам’яті 80-х роковин Геноциду-Голодомору в Україні 1932-1933 рр.
Дорогі браття і сестри!
СЛАВА ГОСПОДУ ТА СПАСИТЕЛЮ НАШОМУ ІСУСУ ХРИСТУ! СЛАВА НАВІКИ!
В черговий раз, ми наближаємося до щорічного вшанування пам’яті жетрв одного з найтрагічнішого, якщо не найжахливішого в історії людства, акту Геноциду. З ціллю запланованого та скоєного в 1932-1933 рр. штучного (геноцидного) голоду в Україні, який являвся геніяльно-зловісним планом Йосипа Сталіна та приведеного в дію тими, хто посвятив своє життя служінню йому, присягувши виконати будь-який наказ, незважаючи на наслідки таких як, загибель 7-10 мільйонів українських чоловіків, жінок та дітей, не рахуючи тисячі, а то й мільйони українців та інших людей, що насмілилися протиставитися “плану” дня – на протязі цілої Сталінської ери. Голодомор був частиною геніяльного плану, націленого на знищення розуму (інтелігенцію), душі (Церкву та її духовенство) та дух (сільське господарство та село, що уособлювали національність, культуру та традиції) української нації.
Ми згадуємо тих, хто на протязі довгого часу були забутими – багато з них являлися рідними, сусідами, співпрацівниками та друзями численних людей, які дожили до сьогоднішнього дня. Незважаючи на факт, що уряд тогочасного Радянського Союзу та дехто з інших націй світу навмисно старалися – в деяких випадках і до сьогодні стараються знищити пам’ять цієї жахливої трагедії, видалити документи історичних архівів, але ми ще раз твердо обіцяємо НІКОЛИ не забути. Ми ніколи НЕ дозволимо, щоб їхнє мучеництво пропало безслідно. Ми БУДЕМО продовжувати нагадувати світовим лідерам те, що їм не надано необмежене та незаперечне право нищити людські життя. Ми БУДЕМО нагадувати людству про святість життя та Богом-дані права кожної людини. Згадаймо слова Едмунда Бурка: “Ті, що не знають (або ігнорують – Ґеорґій Сантаяна) історію є приреченими повторювати її”.
Наші спочилі брати і сестри НЕ загинули даремно. Про них сьогодні згадують по цілій Україні, незважаючи на спроби деяких політичних осіб запобігти цьому. Хоча придушена, але все ж таки збереглась, під кровоточивою поверхнею совісті, в українському народі пам’ять про жертв та Голодомор. Україна, незважаючи на 74 роки безбожного режиму, зберегла свою само-бутність, яка пізніше привела до незалежності цілої нації – незалежності здобутої без кровопролиття.
Страхіття Голодомору та склалні умови життя на протязі усього 20-го століття глибоко закарбувалися у свідомості нації. Само-ідентичність, що є суть нації, лежить в основі розбудови України сьогодні та в майбутньому визначаючи її однією з найбільш значних, продуктивних та свободо-любливих націй світу.
Ми сьогодні з молитвою звертаємося до Бога – до Помічника знедолених, Надію безнадійних, Спасителя для тих, хто на морі в бурі. Пристановище подорожуючих, та Цілителя хворих. Ми стоїмо перед Ним у покорі та благаємо Його зіслати Свої вічні благословення на нас, і щоб Він подав вічний спокій тим, кого ми сьогодні згадуємо там, де сяє Світло Лиця Його. Нехай їхні душі перебувають у вічному спокої і їхня пам’ять буде вічною у Царстві Божому.
Як Ваші духовні отці, ми закликаємо Вас до особистої молитви та дії, які допоможуть нам пам’ятати про наших померлих братів і сестер. Для того, щоб відчути і усвідомити все те, що ті люди пережили, постарайтеся принаймні один день прожити без їжі. Таким чином будемо мати кращу уяву про те, через яке лихо і муки проходили люди напротязі місяців, з кожним днем страждаючи все більше і більше, і так аж до останнього зітхання.
Під час цих святкових днів, напередодні Різдва Господа нашого Ісуса Христа, у час Різдвяного Посту (Пилипівки) відкладіть певну суму грошей та зробіть різдвяний подарунок віддавши ці кошти на заснування національних пам’ятників, або до ваших місцевих притулків для бездомних, для тих людей, які не можуть мати усіх тих достатків, які ви маєте кожного дня. Якщо наша згадка про тих, хто загинув у Голодоморі не проявиться в бажанні зробити щось в їхнє ім’я, тоді воно означає те, що ми є байдужими до того, що сталося.
Як завжди, ми молимось за Вас, ми молимось за нашу Українську націю, яка ще і досі іде важкою стежкою до правдивої демократії. Ми просимо ваших молитов за нас також.
Нехай Благодать Господа Нашого Ісуса Христа, Любов Бога Отця та Причастя Святого Духа буде з усіма Вами.
With Archpastoral Blessings,
† YURIJ, Metropolitan
Ukrainian Orthodox Church of Canada
† ANTONY, Metropolitan
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Locum Tenens of the Ukrainian Orthodox Church in Diaspora
† IOAN, Archbishop
Ukrainian Orthodox Church in Diaspora
† JEREMIAH, Archbishop
Ukrainian Orthodox Eparchy of Brazil and South America
† ILARION, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of Canada
† ANDRIY, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of Canada
† DANIEL, Bishop
Ukrainian Orthodox Church of the USA