“Слова не на вітер” — Таїнственне життя

— о.прот. Богдан Гладьо

січень 2009 р.Б.

Участь у Святих Таїнствах є невід’ємним і найголовнішим елементом в житті кожного, хто бажає наблизитися до Бога і бути здоровим членом Христового тіла — Церкви.

Як християни, ми віримо, що Бог сотворив все тільки добре, і що все в цьому гріховному світі може бути освячене.

Фізична маніфестація цього переконання знайдена в таїнственному житті Церкви, де вода, олія, хліб, вино, люди, навіть хвороби і смерть, принесені Богові жертовно, щоб Він їх благословив і освятив, а через них все створіння. Ісус Христос не проповідував якусь філософію, а спосіб життя. Він не пропонував ідей для нашого обговорення, а дав заповіді, щоб ми могли їх дотримуватися.

Як члени Його «єдиної святої соборної і апостольської Церкви,» ми продовжуємо діяти і навчати про речі, що Ісус і його Апостоли робили і навчали — між іншим, виконуючи і беручи участь в Святих Таїнствах Церкви.

Взагалі православні християни фундаментальними вважають сім Святих Таїнств, а це:

• Хрещення,
• Миропомазання,
• Сповідь,
• Причастя,
• Вінчання,
• Священство
• і Маслосвяття (соборування).

В усіх них бачимо біблійний фундамент.

Перед початком Його проповідування, Ісус був охрещений [Мк.1:9]. Після Хрещення Духа Святого одержали віруючі [Дії 8:17], що є сутністю Святого Таїнства Миропомазання. Ісус каже до Його апостолів: «Кому гріхи простите, — простяться їм, а кому затримаєте, —то затримаються!» [Iв. 20:23] і св. Яків пише: «признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах…» [Як. 5:16].На Тайній Вечері Ісус сказав: «Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. …Ця чаша — Новий За повіт у Моїй крові. Це робіть… на спомин про Мене» [І Кор. 11:24; Мт. 26:26-28; Iв. 6:51-56], таким чином особисто встановлюючи Святі Таїнства Сповіді і Євхаристії (Причастя). У відповідь на запитування фарисеїв, Ісус заявляє, що шлюб між чоловіком і жінкою є божественний союз [Мт.19:4-6]. Висвята через рукоположення є виразно засвідчена в апостольському проповідуванні [1 Тим. 5:22, Євр. 6:2 і т.д.] як і практика маслосвяття (єлеєпомазання хворих) [Як. 5:14-15].

Крім цих сімох Св. Таїнств, ми також маємо священнодійства такі як освячення води, чернечий постриг, похоронні відправи тощо.

В усіх цих діяннях бачимо процес приношення-пожертви і повернення — ми щось жертвуємо Богові, Він приймає, благословляє і повертає назад до нас в освяченій формі.

В Св. Євхаристії ми приносимо хліб і вино, котрі Бог повертає до нас як Його Тіло і Кров.

У сповіді ми приносимо наше покаяння, в Єлеєпомазанні хворих—приносимо наші страждання, а в Шлюбі — наші взаємостосунки.

В миропомазанні й висвяті ми жертвуємо Богові наше служіння.

В Хрещенні, чернечому постризі, в Похороні — посвячуємо або офіруємо Богові наше життя.

Чому дану нам нагоду бути учасниками таїнственного життя, отримувати милість і благословення, які Бог нам пропонує, деякі люди — навіть декотрі, що вважають себе в Церкві православними християнами «в доброму стані» — просто відхиляють? Інколи це може бути через незнання або неповне розуміння, інколи через надмірну гордість («Чо му мені треба сповідатися? Я ж не такий поганий! Я набагато кращий ніж більшість людей, а цей священик—хто він такий, щоб казати мені як я повинен жити!»), але в загальному це зводиться переважно до світського або секулярного наставлення, яке характеризує наше суспільство і є введене через формальну освіту та засобами масової інформації.

Отець Олександер Шмеман твердить, що секуляризм, це зневажання богопочитання, і ipso facto нехтування таїнственного життя (див. За Життя Світу).

Якщо цей світ дійсно це все, що існує, і якщо все те, що існує справді є результатом сліпого випадку, (основний міф і прийнята догма матеріалістично-наукового встановлення) святість і освячення можуть бути хіба фантазією такого рівня як віра у «великоднього зайчика.»

З іншого боку, якщо Бог існує і бажає ділитися з нами Його життям і Його милосердям, участь у Святих Таїнствах, це є запевнена стежка до пізнання і єднання з Ним [Ів. 17:3].

Як о. Олександер чітко окреслює, — Церква не володіє ані не творить святі тайни. Церква Є святою тайною — свята тайна Божої присутноті в світі.

Майже 2000 років віруючі християни брали участь у Святих Таїнствах — причому як прості люди, так і геніальні; люди всіх соціальних станів; як святі, так і грішники; по суті люди кожної людської культури, що є під сонцем.

Всі ми знаємо науковий метод — запропонована теорема, а тоді проведений дослід. Тут виринає питання для тих, котрі якщоб могли, відкинули б Святі Таїнства Церкви як непотрібне чи не обов’язкове — «якщо люди не діставали б користі від участі в Святих Таїнствах, чому б ця практика підтримувалася?» Ми маємо за собою 2000-ї давності свідчення ефективності і користі Св. Таїнств на заспокоєння, зцілення і духовного росту тих, котрі є учасниками Святих Таїнств у вірі.

Бог хоче ділитися з нами Його щедрим милосердям і божественним життям, і це творить у Св. Таїнствах.

Тож приймімо цей дар, ділячись з Ним нашою радістю, нашим смутком, нашим цілим життям.