«Слова не на вітер» – Молитва
— о.прот. Богдан Гладьо
липень, 2008 р.Б.
Якщо віримо в Бога, слідуємо вченню Ісуса Христа, і бажаємо провадити своє життя в любові,—то будемо молитися.
Молитва є найголовнішим спілкуванням чи причастям з Богом. Як каже Св. Серафим Саровський:
«Насправді, в молитві ми удостоєні спілкуватися з Ним, нашим Наймило-серднішим, Життєдавчим Богом і Спасителем…»
Є багато видів Молитви. Св. Павло пише: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей». Ось як Св. Іван Кассіян пояснює ці різновид ні аспекти молитви:
«Молитва є прохання або петиція стосовно гріхів, в якій той, хто жаліє за скоєні теперішні чи минулі вчинки просить прощення. Молитва — це обітниця Богові… Ми молимось, коли не зрікаємось цього світу, ми молимося, коли обіцяємо що… будемо припадати до Бога з усім жалем серця і покорою духа. Ми молимося, коли обіцяємо, що будемо підтримувати найдосконалішу чистоту тіла і непохитну терпеливість, викорінювати з наших сердець гнів чи оскарження, що діє смертельно. Благання—це також молитви за інших, чинячи прохання за дорогих для нас чи за спокій. Подяка є за минулі блага, або теперішні чи майбутні, котрі Бог приготував для тих … хто Його любить».
Молитва—це найважливіша діяльність кожного правдивого Християнина. Св. Серафим продовжує:
«… кожне добре діло виконане ради Христа дає нам милість Духа Святого, а молитва це найбільше забезпечує, бо молитва є, як і була, завжди на поготові як інструмент для придбання милості Духа. Наприклад, ви хотіли б піти до церкви, але там, або немає церкви, або служба закінчилася. Або ви хотіли б дати милостиню жебракові, але немає жебрака, або ви не маєте що дати… Або ви хочете вчинити добрий вчинок ради Христа, але не маєте сили чи немає сприятливої нагоди. Проте, нічого не стає на перешкоді молитві. Це завжди можливо для кожного, багатого чи бідного, знатного вельможі чи такого, що займає низьке становище в суспільстві, сильного чи слабкого, здорового чи недужого, праведника чи грішника… Велика є сила молитви. Більше ніж що інше вона приводить Духа Божого і здійснення її для кожного є можливе …»
Ніщо корисне чи вартісне в цьому житті не досягається без дисципліни і посильної праці. Молитва не виняток. Кожний серйозний Християнин матиме правило молитви, яке переважно включає як формальний, так і неформальний спосіб моління.
Formal prayer consists of saying “set” prayers in a particular order, such as those found in a prayer book. These usually include morning prayers, evening prayers, and mealtime prayers. The important point regarding formal prayer is faithfulness. We must commit a certain amount of time every morning and every evening to saying our prayers. It is better to say a few prayers slowly and attentively than to say many prayers quickly and inattentively. Approached in this manner even 10 minutes every morning and evening can contribute to great spiritual growth and a deeper relationship with God.
Формальна, звична молитва складається, так би мовити, з «набору» молитов у певному порядку, як скажімо ті, що подані в молитовнику. До цих молитов входять молитви ранішні, вечірні та молитви до і після їди. Щодо формальної молитви найважливіша, — це вірність. Ми повинні виділити певний час кожного ранку і кожного вечора на проказування наших молитов. Краще проказати кілька молитов поволі і уважно, аніж багато, але швидко і неуважно. Такий підхід до молитви, навіть якщо по десять хвилин кожного ранку і вечора, може спричинитися до більшого духовного зростання і глибших відносин з Богом.
Неформальна молитва в загальному складається з короткої фрази, повторюваної під час виконання щоденних обов’язків. Така найбільш відома молитва є «Ісусова Молитва» —«Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного/грішну». Інші такі молитви можуть складатися із слів взятих зо псалмів («Полюблю Тебе, Господи, сило моя…» пс. 18), або прохання до святих (напр. Святий/Свята (ім ‘я)… моли Бога за мене!) Проста розмова з Богом своїми власними словами як з близьким приятелем—завжди буде корисна.
Як додаток до вищесказаного, корисним буде також лише проведення безмовного часу наодинці кожного дня. Кожен з нас повинен щодня виділити хоч п’ятнадцять хвилин або пів-години, щоб посидіти перед іконою на самоті, в мовчанні, повністю віддаючи самих себе Божій присутності, відкриваючи Йому свої серця і душі. Як зазначив один з Отців Церкви «мовчанка є таїнство світу прийдешнього, розмова—це знаряддя світу цього.»
Справжня молитва окреслюється увагою, щирістю і любов’ю.
Диявол нічого так ненавидить, як він ненавидить молитву. Коли ми стараємось молитися, він старається розвіяти нашу увагу. Коли під час молитви наша увага розсіяна, ми мусимо старатися звернути повну увагу назад до Бога.
Таким чином, ми мусимо молитися щиро. Проказуючи слова: «прости нам провини наші як ми прощаємо винуватцям нашим», а на ділі не прощати іншим—це просто нечесно. Бог бачить серце. Така молитва не приведе до спасіння, а на суд і осудження.
Найважливіше, що наша молитва мусить бути основана на любові і спонукана любов’ю—любов’ю до Бога і до ближнього. Любов—це духовний поштовх до молитви і одночасно здійснення молитви.
Зрештою, Бог не зацікавлений в людях, котрі дотримуються правил, а в людях, котрі люблять Його і люблять один одного. Ми живемо згідно Божого Закону, бо це саме тим способом засвідчуємо свою любов до Бога; «Якщо ви Мене любите— Мої Заповіді зберігайте!» [Ів. 14:15]. Євангеліє вказує, що Ісус молився і сподівався, щоб ученики молилися. Якщо ми справді Його ученики — тоді молитва буде життєво важливою і складовою частиною нашого щоденного життя.