«Слова не на вітер»: Постування — о.прот. Богдан Гладьо

uocceast_Fr.Bohdan_Hladio-homilies-400x400

«Не кидати слова на вітер» — Постування

— о.протоієрей Богдан Гладьо

серпень, 2008 р.Б.

Зусіх пов’язаних з християнством духовних дисциплін, ма буть ні одна не є найбільш незрозуміла і найменш практикована ніж постування. Взагалі вислів «постування» охарактеризовує два відмінні практичні дійства.

Людина, котра не може сконтролювати себе, що вона кладе у свої вуста, ніколи не зможе сконтролювати, що виходить з них.

 
 

Технічно постування означає стримування від їжі і пиття так само як це робимо перед прийняттям Св. Причастя чи перед медичною процедурою.

Постування також включає те, що загально відоме як «правило здержання», контролюючи вид і кількість їжі, яку вживаємо даного дня. Як правило православні християни здержуються від споживання м’яса, яєць, молочних продуктів і алкоголю кожної середи і п’ятниці (крім загальниць) як також під час і чотирьох (Великий, Різдв’яний, Спасівка, Петрівка) річних постів, Воздвиження Чесного Хреста і Усікновення Голови Св. Івана Хрестителя.

Недивно, що навіть наші православні люди не розуміють і нехтують дисципліною постування. Ми живемо в час, коли суспільство є захоплене ідеєю негайного задоволення. Нас постійно атакують лозунги («Якщо це тебе задовільняє — роби!), і мислення, котрі говорять нам, що щастя заключається в задоволенні матеріяльних і сенсуальних бажань, і причому чим скоріше, тим краще!

Що Ісус каже? Він говорить:

«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» [Мк. 8:34, Лк: 9:23 і Мт. 16:24].

Христос навчав Його апостолів про постування як словами [Мт. 6:16- 18], так і прикладом [Лк. 4:1-2]. Християни постили з ранніх часів. Піст у середу і п’ятницю записаний в Didache («Навчання 12 апостолів),— це сирійський християнський документ першого століття. Святі навчають нас, що духовне життя починається від шлунка.

«На повний шлунок ніхто не повинен обмірковувати про духовне,—говорять аскети. Для добре нагодо ваного навіть найбільш поверхові таємниці Тройці заховані.» (The Way of the Ascetics, Tito Colliander)

Багато людей вірять, що ціллю християнства є просто робити людей чемними. «Я нікого не турбую, отже я добрий, я молюся і ходжу до церкви, то чому я повинен постити?»

У відповідь на такі думки о. Олександер Елчанінов пише:

«Якщо тіло не заважало Св. Серафиму, Будду і навіть Христу, тоді чому воно на заваді тобі? Це тому, що ти не знаєш самого себе, ані своїх гріхів, ти не свідомий жодної духовної цілі, на яку повинен спрямовувати свої зу силля. Щоб любити Бога і свого ближнього, ти повинен мати почуття до них і бути очищеним аскетизмом. Аскетизм, перш за все необхідний для творчої діяльности (будь-якої), для молитви, для лю бові, ін шими словами, він (тобто аскетизм) по трібний кожній людині протягом цілого життя».

Яка ціль християнського аскетизму?

«Молитва, пощення, і всі інші християнські діла, хоч вони і добрі сами по собі, не становлять мети нашого християнського життя, хоч вони служать як необхідний засіб для цього. Правдива ціль нашого християнського життя полягає у придбанні Божого Духа Святого. Пощення, нічні відправи, молитви, роздача милостині і всі добрі вчинки заради Христа — це не що інше як засіб для придбання Божого Духа Святого» (Св. Серафим Саровський).

Крім їди нас також заохочується постити від розкошів від розваг, веселощів. Під час постів православні християни традиційно здержуються від танців, гучних забав, і виключають або значно скорочують час проведення біля телевізора, перегляду фільмів чи слухання музики, щоб цей час використати для читання Св. Письма чи духовної літератури, для молитви, участі в церковних богослужбах, для помочі смутним, потребуючим, бідним то що.

Людина, котра не може сконтролювати себе, що вона кладе у свої вуста, ніколи не зможе сконтролювати, що виходить з них. Найбільш руйнуючу, ненависницьку і нехристиянську поведінку ми можемо вилити в плітки, наклепи і поширення неправдивих чуток.

Св. Іван Золотоустий, котрий сам багато страждав від наклепів, вчить нас:

«Цінність пощення полягає не в стриманні лише від їди, але й у відмові від гріховних звичок, оскільки цей, хто обмежує своє пощення лише відмовою від м’яса — це той, хто особливо зневажить піст. Чи ви постите? Докажіть мені це своїми вчинками. Якщо побачите бідного — поспівчувайте йому! Якщо побачите приятеля, що радіє славою — не завидуйте йому. Не дозволяйте постити тільки вустам, але й очам, і вухам, і ногам, і рукам, і всім членам ваших тіл. Нехай руки постять будучи чистими від жадоби. Нехай ноги постять, переставши бігати на заборонені видовища. Нехай очі постять, будучи навченими ніколи не зупиняти погляду на прекрасних обличчях. Погляд — це їжа для очей, хоч це не протизаконне чи заборонено, але це псує піст і шкодить безпеці душі; але якщо це було б законно і безпечно — це прикраса посту. Було б прикладом вищого безглуздя утримуватися від м’яса і недоброї їжі тільки тому, що це піст, а очі годувати тим, що заборонено. Чи ви не їсте м’яса? Не харчуйтеся аморальністю в розумінні очей. Нехай вухо також постить. Вухо, що постить не буде сприймати поганих розмов і наклепів. «Ти не повинен приймати некорисне повідомлення»—воно каже. Нехай також і вуста постять від непристойних слів. Бо яка користь з того, що утримуємося від птиці і риби, але заїдаємо і пожираємо брата свого?»